Луцький замок

Дуже гарне історичне місце (відчиняється о 10ій). Здивувало, що все доглянуте і має привабливий естетичний вигляд. Але майте на увазі, що, купуючи квиток (діє з 10 до 19ої години), ви не зможете потрапити в усі музеї на території: будуть доступні лише музей дзвонів, музей друку, майстерня у свічникаря. Сподобалась екскурсія на вежу. Але умова: лише з екскурсоводом (20 грн з людини) і теж треба дочекатись набору групи (це досить швидко). Варто враховувати, що підйом відбуаається вгору дуже вузенькими східцями ґвинтової драбини, людям похилого віку і з хворими ногами буде тяжкувато(( Більше того, постійно треба триматись за поручні, які перелапала велика кількість людей - майте санітанайзер:)) Квиток у підземелля коштує 50 грн і екскурсії кожні 2 години (10.00, 12.00, 14.00), важливо мати теплий одяг (там 10 градусів тепла). Сама екскурсія триває 1 годину, хоча більшість цього часу займають розповіді екскурсовода, ніж сам похід))

Якщо ви були у Луцьку, але не відвідали замок Любарта, то втратили чи мало. Мало хто знає, але саме ця історична пам’ятка заражена на звороті 200 грн. Вхід на територію безкоштовний, однак якщо раптом ви захочете піднятися на в‘їзну вежу та подивитися панораму міста, то без екскурсовода вас туди не пустять(чого не було раніше). Вхідний квиток з екскурсією на вежу коштує в районі 20 грн, однак варто зазначити, що це того коштує. Вдалий кадр - це добре, але коротенька історія Луцького замку дійсно вражаюча. Всього в замку 4 вежі: в одній із веж є майстерня миловаріння(вхід безкоштовний), а ще в одній періодично проводять виставки(вхід платний, але ціна символічна), ще в одній розташований музей дзвонів(вхід безкоштовний). На територіє є крамничка, де можна придбати сувеніри, купити воду. Доречі про воду(зазвичай в таких місцях вода в тричі дорожча, а ніж в магазині, а тут символічна ціна 10 грн за 0,5 л, що приємно здивувало.

Турободiбна Вi'зна вежа з подвiйною брамою, гостроверхi Владича i Стирова над пiвденним урвищем поэдналися мiж собою товстостiнним муром iз заборолами, заховавши вiд людського й ворожого ока правительське ядро Волинi з готичним червоним палацом великого литовського князя посерединi замкового двору, з собором, резиденцiэю луцького эпископа, каплицею i сторожовими iзбами. Мiцну фортецю збудував колись на стрiмкому березi Стиру - для себе й для майбутнiх нащадкiв Гедимiна - останнiй галицько-волинський князь Любарт, зрусинiлий литвин. I'i' можна взяти хiба що голодом або безводдям. До замку зусiбiч тулиться багатолюдний Луцьк, вiдгороджений од лядського боку непрохiдними багнами над Стиром i Сапалаi'вкою; вийти з нього безмостовою дорогою можна тiльки трактом, що йде вiд Владичоi' вежi на Литву... Скоморохи йдуть! Побрiшники! Баi'шники! На трикутному брукованому майданi, що широким краэм уперся аж у Стир, а гострим у В'i' зну браму Любартового замку, зчинилася веремiя. Ярмарковий ритм умить порушився: обвiшанi шовком та оксамитом литовськi жидове, що з самого досвiтку звихались у натовпi, перши прослизли до оборонного муру, ховаючись iз своi'м крамом за вiрменськими ятками; львiвськи вiрмени перестали провадити гендель - застелювали плахтами ляди з шафраном, перцем i заморськими винами; украi'нни кметi, покинувши рибу, мед, вick, бiгли, штовкаючись, удiл майданом, щоб не прогавити оказii', тiльки тверськi торговi люди, мовчазнi й незворушнi, стояли нiбо нiчого й не трапилося, iз сороками з соболиними, бобровими й горностэвими шкурками i зневажливо знизували плечима: - Невидаль яка! ГУСЕ-е-льники... Замковi козачки, одвiрнi, служки, кухарi, забувши, по що i'х послали пiдстолii' та пiдчашi, протискалися крiзь натовп луцьких мiщан, котрi виходили на майдан у ярмарковi днi не так задля торгiв, а щоб прочути новини, якi iнколи просочувалися крiзь мури замку; шляхтичi й бояри стримано споглядали видовище збоку; найближче стояли цiкавi до всього волинськi кметi й каланники в смушевих шапках i широкополих кожухах. Вiд рiчкового причалу, де розмiстилися торговi комори й купецькi гости, наближався строкатий гурт чоловiкiв у червоних, синiх та зелених свитах, з дудами, бубнами, лiрами, гуслями. Р. Iваничук, "Черлене вино"

​​Сьогодні ми хочемо нагадати про місто, де народилися Сашко Положинський, Діма Монатік та Сергій Мартинюк. Мова про Луцьк. Саме тут можна віднайти будинок, де жила сама Леся Українка. Дім, в якому жила родина Косачів у 1890-х роках, знаходиться на Кафедральній вулиці. У самісінькому центрі Луцька височіє костел Петра і Павла, що будувався за проектом італійського архітектора Джакомо Бріано і раніше був ще й колегіумом, на той час вищим навчальним закладом. Звичайно ж, його головною пам'яткою є палац Любарта, чия історія налічує більше 600 років. Ми радимо не тільки прогулятися замком та його околицями, а й піднятися на найвищу вежу та роздивитися фундаменти давньої церкви Іоанна Богослова.

Дуже гарний замок! На мій погляд друге місце після Мукачівського Паланка

Справжній замок в литовському стилі, збудований коли ці землі належали Литві. Усередині є дуже цікавий музей присвячений історії замку і Луцькій землі, з предметами старовини, монетами, зброєю. Обов'язково сфотографуйтеся на бійницях замку, звідки відкривається чудовий вид на старе місто.