Єзуїти, які представляли авторитетний орден католицької церкви, в XVI ст. побудували в місті невеликих розмірів костел з дерева. Але головною метою ченців було показати, наскільки впливова і могутня католицька церква, а маленький храм цього задуму не сприяв.
Тому вирішено було звести у Львові величезний собор, який би дивував своїми масштабами і красою. Але магістрат міста довго не виділяв ділянку під будівництво святині, адже в той час Львів був невеликим містом, і земля коштувала дорого. Але в 1603 році Сигізмунд ІІІ, король Польщі, наполіг, щоб питання було вирішене, так як сам належав до ордену єзуїтів. Ченцям виділили територію для будівництва, яке стартувало в 1610 році і тривало 20 років.
На жаль, автор проекту будівлі невідомий, проте є дані, що будівництво велося під керівництвом Джакомо Бріано, архітектора з Італії, який звів подібні споруди в Німеччині і Польщі. Храм став одним з перших прикладів будівель в стилі бароко в місті. Його довжина – 41 м, ширина – 22 м, а висота – 26 м. На фасаді парадної частини собору були зроблені ніші, в яких знаходилися статуї святих, а також безліч мальовничих елементів.
У 1701-му впритул до костелу звели вежу, де через деякий час з'явився годинник.
В інтер'єрі собору Святих Петра і Павла безліч фресок, статуй, барельєфів. Але головною прикрасою храму є прекрасний вівтар в стилі бароко, який був створений в середині XVIII ст. Цікаво, що існує легенда про Чорного ченця, привид якого блукає по підземних лабіринтах міста. Він був укладений в келію для замаливания гріхів. Одного разу до ченця прийшов незнайомець, він спустився під землю і довго не виходив. Ченці пішли перевірити, де він, але в темниці нікого не було, лише клаптик паперу, на якому кров'ю був підписаний договір з дияволом. Ось тепер нещасний монах і ходить по лабіринту в пошуках того, хто зможе допомогти йому повернути душу.