Одаєвський млин

Одаєвський млин

Пам’ятка промислової архітектури І пол. ХІХ ст. Зразок млина-мануфактури (промислового підприємства) Одаєвський (Сарнівський) млин, який працював до недавнього часу і зараз міг би відновити виробництво при наявності підприємливого господаря. Збудований у 1846 році поміщиком Марком Сарнецьким разом з уманськими купцями. Звели споруду на 30 сотках заболоченого берега річки Одаї . Через це млин підтоплювався водою, яку періодично відкачували. Розміри будівлі - 42 х 13 метрів, половина споруди має 3 поверхи, інша частина – 2. Будівельним матеріалом послужила високоякісна міцна цегла, при кладці якої у розчин добавляли яєчні білки. Устаткування було придбане в Голландії: 3-тонний маховик, трансмісію. Спочатку 3 камені приводили в рух коні, а пізніше – австрійський паровик з численними трансмісіями. Підмурок, на яких містилося 10 штирів для підтримки двигуна, зберігся до сьогоднішнього часу. Млин виробляв високосортне борошно. Потужність установки складала 10 тонн зерна на муку протягом зміни. На одному камені могли переробити 1 тонну зерна на дерть за годину. У 1854 році Сарни придбав новий поміщик Володимир Чарковський. Він оновив устаткування млина, установив вальці, 5 каменів, шовкові сита тощо. У сусідньому селі Попудні він заснував конезавод, бо потрібні були чумаки, щоб розвозити продукцію млина у різні точки. Через Шполу муку відправляли до Києва. За добу млин виробляв 800 кулів борошна. Із переведенням у сучасні міри 800 кулів – це близько 5,25 тонн муки! За рік млин давав 100 тисяч пудів (1600 тонн) борошна. Крім цього, у двоповерховій частині будівлі була обладнана олійня, яка теж виробляла високоякісну продукцію із соняшникового насіння. Успішно працювала також крупорушка. У 1919 році млин разом із землями останнього сарнівського поміщика Батьянова був націоналізований і запрацював лише в кінці 1920-х років. Однак своє значення втратив: працював лише на потреби району. З побудовою в 1950-х роках млина в заводі продтоварів у райцентрі, він став практично недіючим. В першій половині 1980-х років млин припинив роботу. Відновлення його роботи, а також олійні і крупорушки відбулося лише в часи Незалежності України зусиллями керівників села. Устаткування працювало уже на електроенергії. З 2002 року ця пам’ятка промислової архітектури знову бездіяльна.