Свято-Троїцький Межирицький чоловічий монастир

Свято-Троїцький Межирицький чоловічий монастир

Про початок монашества в Межирицькому монастирі, який був заснований монахами Києво-Печерської Лаври, вперше згадується після 1240 року в літописі.

Перша письмова згадка про село Межиріч має місце у грамоті Великого князя Литовського Вітовта, написаній 3 липня 1396 р. в Луцьку. У цій грамоті Вітовт підтверджує своє попереднє надання для князя Федора Острозького міста Острога з прилеглими до нього землями, збільшуючи це надання кількома маєтками, серед яких був і Межиріч. Отже, у 1396 р. володарем с. Межиріч стає преподобний князь Федор Острозький, який в 1442 р. прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі, де і закінчив своє праведне життя. Князь Федор мав у Межирічі свій укріплений замок, що швидше всього був дерев’яний і являв собою городище - земляні вали, поверх яких був поставлений частокіл з колод із загостреними верхами. Посеред замку стояла дерев’яна Троїцька церква, яка була основою монастиря. Після загибелі храму від пожежі в 1454 році починається будівництво кам’яної церкви, що збереглася до наших днів. У зв`язку з почастішанням нападів іновірців, князі Острозькі вирішили поліпшити обороноздатність монастиря. Для цього на протязі декількох десятиліть проводилися роботи по огорожі храму земляними валами і створенню інших оборонних споруд. Так, вже в 1571 році монастир охороняли кам`яні стіни, увінчані гострими зубцями, неподалік з`явився дерев`яний міст і кам`яна башта-дзвіниця.

Межиріцький чоловічий монастир.

Після того як останній представник роду Острозьких прийняв католицьку віру в 1612 році, церква і фортеця перейшли у володіння ченцям ордена францисканців, з метою створення тут монастиря. У зв`язку з цим незабаром до Свято-Троїцької церкви прибудували двоповерхові симетричні корпуси келій, на зовнішніх кутах яких були побудовані триярусні башти з бійницями з загостреними куполами.

Архітектура монастирського комплексу просто вражає симетричністю і відповідністю своїх будов, а також унікальним і гармонійним поєднанням різних стилів - давньоруського стилю, готики, бароко і ренесансу.

В ансамбль монастиря-фортеці в Межирічі входять Троїцький храм, келії, в`їзна вежа з дзвіницею і південно-східний корпус. У самому центрі Свято-Троїцького монастиря велично розташовується Троїцька церква - це п`ятибанна трьохнефна будівля. Храм виконаний у давньоруському стилі, його вікна прикрашені декораціями в готичному стилі, апсиди - ренесансним різьбленням, а барабани куполів овиває орнамент-плівка в техніці сграфіто. З боків від церкви побудовані двоповерхові симетричні келії. Храм з келіями оточений оборонною стіною з чотирма вежами по кутах. Товщина цих стін півтора метра, а висота - вісім метрів. Кутові башти оборонної стіни шестигранні, зубчасті, їх прикрашає ренесансний декор. Навпроти входу до церкви знаходиться в`їзна вежа, надбрамна церква і дзвіниця.

Межиріцькому монастирю-фортеці вдалося добре зберегти і внутрішнє оздоблення храму, інтер`єр якого оформлений в стилі бароко. Троїцька церква прикрашена великою кількістю ікон, але є серед них головна святиня цього храму - чудотворна ікона Божої Матері «Житіє подательки». Ікону князям Острозьким подарував Константинопольський патріарх, як подарунок за активний захист православної віри. Ця ікона належить до числа чудотворних ікон - на сьогоднішній день в давній книзі, що зберігається в бібліотеці, описано вже дуже багато чудес, які пов`язані безпосередньо з нею. У всіх походах князів Острозьких супроводжувала ікона Божої Матері «Житіє подательки», і вони свято вірили, що саме заступництво цього образу завжди приносило їм перемогу.

У 1866 році Межиріцький Свято-Троїцький чоловічий монастир був знову переданий православній церкві. В якості подарунка для монастиря, імператриця Марія Федорівна прикрасила ікону срібною оправою зі смарагдами. На той час ікона вже 100 років як була освячена згідно католицьким обрядам.

Крім цієї ікони, Троїцьку церкву монастиря прикрашають ще дві досить цікаві ікони: Ікона Преподобного Антонія Великого (основоположник чернечого життя в Єгипті), написана ще в XVIII ст., а також Ікона Святого князя Феодора Острозького (найповажніший чоловік на Волині, завдяки заслугам і старанням якого, Волинь була певний час культурним центром країни, основоположник Межирічського монастиря і простий чернець Києво-Печерської лаври).

Поруч з монастирем раніше розташовувався палац князів Острозьких, але від нього сьогодні залишилася тільки величезна піч для обігріву вартових. Всі інші будівлі були зруйновані численними війнами. Для мешканців Межирічського монастиря піч була також кузнею. Сьогодні - це гігантський «ренесансний камін», який для туристів є цікавою пам`яткою села, а для місцевих жителів - зручним місцем для приготування шашликів.

Якимось дивом, Свято-Троїцькому чоловічому монастирю вдалося вціліти від постійних татаро-турецьких навал, козацько-польських воєн. До того ж, під час Великої Вітчизняної війни священна обитель захистила місцевих жителів від фашистських окупантів.

З приходом радянської влади життєдіяльність Межирічського монастиря на деякий час припинилася. Лише в 1991 році, чернечому життю знову дозволили відновитися. Сьогодні в цьому монастирі живуть 20 монахів.

Відвідати Свято-Троїцький храм і вклонитися чудотворній іконі може кожен бажаючий. Головне приїхати сюди попередньо підготовленими: до церкви можуть не пустити, якщо чоловік у штанях вище колін, а жінка не в спідниці і не покрила голову. Ці правила ченці дотримуються в строгому порядку. Але тут вільно можна прогулятися по території монастиря, намилуватися його чарівними, яскравими, красивими, доглянутими квітниками. На території Свято-Троїцького монастиря працює іконна лавка, проскурня, свічкова майстерня, готель для паломників.

Належність: Українська Православна Церква, Рівненська єпархія (МП)

Мова богослужінь: церковнослов′янська

Туристичні маршрути:

Межиричі Острозькі

Намисто Славутича

По історичних місцях православ’я в Україні

Маршрутні таксі з Рівного: Маршрути які проходять через село Межиріч, Рівне - Шумськ, Рівне - Тернопіль, Рівне - Вілія, Рівне - Кременець, Рівне - Теремне.