Днями у Міністерстві культури та інформаційної політики України подали заявку на внесення української писанки до Репрезентативного списку світової спадщини ЮНЕСКО. А в липні минулого року українське писанкарство офіційно визнали об’єктом національної нематеріальної спадщини. Сьогодні ми подивимось, які ще об’єкти пов’язані з Великоднем туди входять та де можна познайомитися з цими традиціями.
Попри те, що нині писанка вважається одним з найголовніших символів Великодня, виникла вона ще в дохристиянські часи. Найдавніші писанки знайдені на території України були керамічними і датуться ІХ ст. Також знаходили глиняні зразки ХІІ - ХІІІ ст, а найстаріша писанка виконана на яйці (імовірно, гусячому) має вік близько 500 років. Яйце завжди уособлювало початок життя, а орнамент нанесений на ньому – уявлення про навколишній світ та вірування.
Раніше писанки розписували протягом усього року, а не тільки до Великодня. Перед народженням дитини, господиня розписувала їх яскравими квітами і птахами, що символізують чистоту і красу душі немовляти. А для багатого врожаю в першу і останню борозну поля закопували писанки з орнаментом з пшеничних колосків і землеробськими сюжетами. Але з хрещенням Русі цей обряд закріпився у великодніх святкуваннях.
Традиційно, розписані яйця не варили і не вживали в їжу, вони називалися «живими». ними обмінювалися на знак великої приязні. Дарувати комусь пустотілу (видуту) писанку вважалося поганою прикметою, казали, що це «подарунок на біду». Натомість, «живе» яйце, за віруваннями наших предків, уберігало від грому, мало лікувальні властивості та сприяло багатому врожаю і приросту худоби. Також писанки використовувалися як домашній декор. Їх ставили біля образів до настання наступних свят. А ті, які видували, нанизували на нитку й підвішували біля ікон. На Гуцульщині з них ще робили голубів, прикріплюючи хвіст і крильця з гофрованого кольорового паперу та голову з воску або запеченого тіста.
Майже всі процеси розпису виконували жінки, чоловік тільки видобував живий вогонь для воскової свічки. Фарби з рослинних барвників створювалися на основі непочатої, або «німої» води. Її господині набирали до сходу сонця з 7 джерел або в місцях, де 3 потоки зливаються в один. Писанки розписували бджолиним воском, який наносили за допомогою писачка. Потім яйце опускали у фарбу, при цьому візерунок намальований воском не зафарбовувався. Кожен колір мав своє значення:
Писанки різних регіонів України мають притаманні їм кольорові гами та символіку. Детальніше про територіальні особливості читайте в матеріалі «Етнохата» або дивіться у відео від Музею декоративного мистецтва ім. І.Гончара. А із значенням прадавніх традиційних символів знайомтеся на порталі Spadok.org.ua.
Писанкарство Гуцульщини окремо виділене в списку національної нематеріальної спадщини. Воно охоплює гірські райони Івано-Франківської й Чернівецької областей, а також Рахівський район Закарпатської області. Тут переважають яскраві жовто-оранжеві, червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. Найбільш високою майстерністю виконання та найдрібнішим розписом вирізняються писанки Космача. Саме звідси пішли узори «решітка» та «плотик» (оберіг від нещасть). До речі, самому спробувати створити космацьку писанку можна на майстер-класі в майстерні Анни Линдюк, яка за свої 70 років здобула світове визнання та безліч нагород.
На Гуцульщині збереглося багато традицій та ритуалів пов’язани з писанками. Наприклад, проводити свяченою писанкою по обличчю, щоб весь рік бути здоровими і багатими та багато інших, про які ви можете дізнатися у віртуальному музеї присвяченому Гуцульській писанці.
Які ще віртуальні музеї існують в Україні, читайте в нашій статті.
Саме на Гуцульщині знаходиться єдиний в світі Музей писанкового розпису в Коломиї, в колекції якого – понад 12 000 писанок і декоративних яєць із різних регіонів України та країн світу, у тому числі і найдавніша 500 річна писанка на яйці.
Вражаючі колекції мають також:
У селі Розкошівка Теплицького району Вінницької області збереглася унікальна великодня традиція «Водити Володара» або «на зайчика». Так називають триденне гуляння, що включає хороводи та виконання традиційних обрядових пісень на Степку – місці, де раніше знаходилась церква. У ньому беруть участь усі мешканці села.
Третього дня на закінчення гуляння учасники біжать так-званої «Довгої лози»: у центрі села пари взявшись за руки утворюють живий коридор і співають одноіменну пісню. Як це виглядає зараз дивіться на відео від Вінницького обласного центру народної творчості.
Цікавий факт: однією з пісень, що виконують під час святкування є «Гей, нумо-нумо, заплітати Шума», яку взяв за основу сучасний гурт Go-A для виступу на Євробаченні у 2021р.
Спокійних і затишних вам Великодніх свят!
Photo by Tim Mossholder on Unsplash
За підтримки
Проект реалізовано у співпраці з Google в рамках кампанії «Цифрове перетворення України»
Використання матеріалів сайту і копіювання інформації без письмового дозволу заборонено.©2017—2021 Мандруй Україною. Всі права захищені. Зроблено в студії Jam Digital