Замок був головною резиденцією магнатів Потоцьких, яка збирала еліту з різних місцин на бали, оперні концерти тощо. Достеменно не відомо, як виглядав той замок, знаємо тільки, що він був добре укріплений мурами та прикрашений фресками. У замку знаходилася бібліотека з колекцією рідкісних книг, дзеркальна зала, майстерні для роботи художників і навіть фабрика суконних виробів.
Сучасний палац збудував уже в 1898 році новий власник – Збігнєв Лянцкоронський, до якого майже через 100 років після смерті Франца Потоцького перейшов маєток. Від старої будівлі залишилися лише підвалини. Новий палац звели у стилі необароко. Він мав 2 поверхи і був призначений тільки для проживання тут власників, без гостьових кімнат. Фасади мають багатий декор з балконами, ризалітами та ліпнинами. З одного боку до замку прилягає башта з годинником, а з іншого – господарський корпус. Палац оточує парк з рідкісними рослинами. У кінці алеї є усипальниця Урбанських, які були одними з господарів маєтку.
У часи Першої світової війни парк і замок дуже постраждав. Його відновили у міжвоєнний період, але з приходом на галицькі землі радянської влади у 1939 році тут відкрили школу. Вона і знаходилась в приміщенні палацу аж до пожежі в 1986 році. Зараз споруда знаходиться в аварійному стані.
Наталя Лисa
Martynovych Svjatoslav
Богдана Оришко
Орест Николин