Знаходяться на території регіонального ландшафтного парку “Диканський” та охороняються державою.
Невідомо, хто саме посадив Кочубеївські дуби. За однією версію, це зробили генеральний суддя Василій Кочубей та полковник Іван Іскра. За іншою версією, дуби росли тут задовго до будівництва маєтку, і нові власники просто вирубали рівні просіки поміж дубовою рощею. Достеменно відомо, що у 1861 році тут росло 68 дерев.
Однак всередині минулого сторіччя, коли стан дерев почали документувати, їх залишилося лише 5. Найбільше з них називали дуб Мазепи. За переказами місцевих мешканців, саме під ним Маруся-Мотря Кочубеївна зустрічалася зі своїм коханим – гетьманом Іваном Мазепою. Дерево знищила блискавка у 1934 році. У 1964 році решту дерев оголосили пам’яткою природи.
Наразі цілими залишаються 4 дуби, один з яких поступово гине. Діаметр кожного з них сягає понад 1,5 метри, висота – близько 20 метрів.
Цікаво, що Кочубеївські дуби оспівував Олександр Пушкін у поемі “Полтава”. При цьому поет ніколи не бачив їх на власні очі, лише чув розповіді про них від Наталки Кочубей.
За підтримки
Проект реалізовано у співпраці з Google в рамках кампанії «Цифрове перетворення України»
Використання матеріалів сайту і копіювання інформації без письмового дозволу заборонено. ©2017—2021 Мандруй Україною.
Всі права захищені.
Зроблено на Discover Platform.
Алина Шевчук
Анна Сиряченко
Evgen Podgornov
Oleksiy Polishchuk
Світлана