23 липня 2023 року стало темною датою для Одеси. За кілька годин російські ракети знищили та пошкодили 29 культурних пам’яток в історичному центрі міста, який на початку року був визнаний об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО. Ми вирішили розповісти історію деяких з них.
Православний Спасо-Преображенський собор був найбільшим в Одесі та вважався однією з головних святинь південної частини України. Храм уже нарекли «двічізнищеним»: перший раз був у 30-х роках ХХ ст, під час сталінської антирелігійної кампанії, і от через майже 100 років – другий.
Спасо-Преображенський собор є ровесником Одеси. Його будівництво почалося ще в 1795 році і тривало до 1808-го. Пізніше добудували ще дзвіницю, трапезну та інші будівлі. Комплекс був створений у класичному стилі за проектами архітекторів Вікентія Ванрезанта, Франческо та Джованні Фраполлі, Джорджо Торрічеллі, Луїджі Руска та інших. Спасо-Преображенський собор став усипальницею князів Михайла та Єлизавети Воронцових та кількох єпископів. Щороку перед Великоднем сюди привозили чудотворну Касперівську ікону Божої Матері, яка вважалася покровителькою Одеси.
У 1936 році святиню пограбували та розібрали по цеглині, а на її місці встановили фонтан. Наприкінці ХХ століття під час розкопок археологи віднайшли давній фундамент храму і тоді ж почалося його відновлення. Новий собор освятили у 2010 році.
23 липня Спасо-Преображенський собор зазнав значних руйнувань через пряме потрапляння російської ракети. На щастя, з-під уламків вдалося врятувати Касперівську ікону Божої Матері. Попри масштаб руйнувань святиню збираються відновити за допомогою італійських архітекторів та реставраторів.
Одеський Будинок вчених знаходився в приміщенні палацу графа Толстого, який був пам’яткою архітектури національного значення. Зведений у 1832 році у стилі класицизму з елементами ренесансу та бароко, особняк за свою історію мав трьох власників: ротмістра Миколу Хорвата та 2 покоління графів Толстих.
Будинок вчених був єдиним дворянським особняком Одеси, в якому збереглася велика частина внутрішнього оздоблення у первозданному вигляді. Будівля складалася з 12 кімнат, серед яких:
З приходом радянської влади в будівлі облаштували Перший народний музей, потім відділ Одеського музею Західного та Східного мистецтва, а в 1934 – Будинок вчених, що став першим в Україні.
В результаті обстрілу у будівлі розбиті всі вікна та двері, пошкоджені раритетні меблі та декор.
Еклектична будівля Кредитного товариства Одеси на вулиці Гоголя була зведена у 1881 році за проектом Артура Люїкса. У автентичному варіанті споруда була облицьована білим інкерманським каменем, рослинною ліпниною, а на картуші красувався герб Одеси. За радянської влади зовнішній вигляд будівлі помітно змінився. Після Другої світової війни тут діяв Головпоштамт, Будинок науки та техніки, а на початку 2000-х пам’ятку викупили і відреставрували.
Еклектичний двоповерховий прибутковий будинок на Катерининській площі, 4 був зведений за проєктом архітектора Франца Моранді всередині ХІХ ст. Замовником став купець першої гільдії – барон Аріст Мас. Маси вважалися однією з найвідоміших підприємницьких династій російської імперії, а їхня компанія «Мас і Ко» входила до провідних експортних компаній Одеси.
У повоєнні роки в будинку провели реставрацію, а в 2008 її визнали пам’яткою місцевого значення.
Будинок Порро або, як його ще називають Бістань, за ім'ям першої власниці Емілії Бістань був зведений у 1883-1884 роках. Автором проєкту в неокласичному стилі став Демосфен Мазіров – племінник українського художника-мариніста – Івана Айвазовського. Наступний власний садиби – Джакомо (Яків) Порро був відомим португальським консулом та купцем першої гільдії. У різні роки тут жив архітектор Герман Карл Шеврембрандт та поет Семен Кірсанов.
Будинок є пам’яткою історії, архітектури та містобудування місцевого значення.
Одесити називали будинок Аріадни Папудової «містечком» і не дарма, адже в ХІХ ст це був найбільший житловий будинок Одеси. Першопочатково будівля зводилася як «хлібні магазини», що слугували амбарами, де зерно зберігалося і просушувалося перед відправкою в порт. Її звели за проєктом Івана Козлова у 1843 - 1847 роках на замовлення грецького підприємця Костянтина Папудова, який навіть 3 роки був міським головою Одеси. Але згодом складські приміщення перепланували на житлові архітектори Моранді, Боффо, Мазіров та Рейнгерц.
Будівля набула вигляду замкнутого каре, де знаходився:
Саме в цьому будинку провела свої останні роки (1918 - 1919) зірка українського кіно – Віра Холодна. На жаль, будівля сильно постраждала під час Другої Світової війни. Під час бомбардувань було знищено саме ту частину, де знаходилася квартира акторки. У 2003 на її місці встановили пам’ятник. Автентично, Дім Папудової мав 4 поверхи, після війни зберелося лише 2, усе решта було надбудовано вже в результаті реконструкції після 1970 року.
Будівля має статус історичної та архітектурної пам’ятки місцевого значення.
Також пошкоджень зазнали:
Раніше ми вже писали про сотні пам’яток знищених росіянами по всіх Україні.
Не забудемо. Не пробачимо.
Фото: t.me/V_Zelenskiy_official
За підтримки
Проект реалізовано у співпраці з Google в рамках кампанії «Цифрове перетворення України»
Використання матеріалів сайту і копіювання інформації без письмового дозволу заборонено.©2017—2021 Мандруй Україною. Всі права захищені. Зроблено в студії Jam Digital