Останніми роками ми спостерігаємо відновлення українського кінематографа. Щотижня у кіно відбувається прем’єри картин українських режисерів, наші стрічки показують на міжнародних престижних фестивалях і обговорюють у медіа. Ми вирішили зробити коротенький огляд місць, де створюється український кінематограф. Отож, читайте, а потім вмикайте свої led телевізори і шукайте знайомі локації в улюбленому кіно.
Національна кіностудія художніх кінофільмів ім. О. Довженка була створена у другій половині 1920 х років на території парку ім. Пушкіна в Києві. Автором проєкту був Валеріан Риков, який також працював над створенням одного з найстаріших київських кінотеатрів «Жовтень». На той час Київська кінофабрика стала найбільшою в СРСР з площею 40 га і можливістю одночасно проводити зйомки 36 фільмів. Першою картиною створеною тут стала «Ванька та месник» Акселя Лундіна. Згодом на базі кінофабрики була знята низка фільмів О.Довженка («Земля», «Щорс», «Аероград»); І.Кавалерідзе («Прометей», «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Стожари», «Повія»); В.Івченка ( «Лісова пісня», «Здрастуй, Гнате!»), С. Параджанова («Українська рапсодія», «Тіні забутих предків», «Київські фрески») Ю.Солнцевої («Зачарована Десна»), Ю.Іллєнка («Вечір на Купала», «Білий птах з чорною ознакою»), І. Миколайчука («Вавилон ХХ») та багатьох інших.
Одеська вважається найстарішою державною кіностудією України. Вона є правонаслідницею кіноательє «Мирограф» М.Гроссмана, «Мізрах», та приватних кінофабрик К. Борисова та Б. Харитонова, створених у період з 1907 р. по 1918 р. Більшість кінопавільйонів знаходилися на сучасному Французькому Бульварі. У 1919 на їх основі утворилася «Кіносекція політвідділу 41 дивізії Червоної армії», яку в 1922 реорганізували у Першу кінофабрику ВУФКУ. За радянських часів тут було знято понад 350 фільмів, в тому числі «Коліївщина» І.Кавалерідзе, «Броненосець Потьомкін» С. Ейзенштейна, «Назар Стодоля», «Кармелюк» Г. Тасіна, «Короткі зустрічі», «Астенічний синдром та «Довгі проводи» К.Муратової, «Капітан Немо» В. Левіна, «Д'Артаньян та три мушкетери» Г. Юнгвальд-Хількевича тощо. В останні роки тут знімали екранізацію книги А.Кокотюхи «Червоний», одноіменний історичний бойовик В.Оленнікова; «Фортеця Хаджибей», «Тарас.Повернення» тощо.
Лідером в сучасній кіноіндустрії України є група компаній FILM.UA Group. Створена у 2002 році вона є найбільшою в Східній Європі. До групи входять компанії, що займаються продакшеном, постпродакшеном, дистрибуцією, бродкастингом, медіаконсалтингом; кілька телеканалів, освітні проєкти в області кіно, а також кіностудія FILM.UA Studio. Остання має площу 41 600 м² і вміщує 8 знімальних павільйонів, офіси, приміщення для реквізиту і костюмів, VIP-гримерки і кімнати відпочинку, кінотеатр, музичну студію звукозапису, ресторанний комплекс. Крім того, тут є кіноселище з дерев’яними будинками, дачною садибою, альтанкою, озером з піщаними берегами, ущелиною і навіть середньовічною фортецею. На кіностудії знімалися телепередачі «Співають всі», «Х-фактор», «Україна має талант», «Супермодель по-українськи», «Вар'яти-шоу»; фільми «Кріпосна», «Моя улюблена страшко», «Захар Беркут», «Сторожова Застава», «Скажене весілля» тощо.
У якості бонусу розповімо ще про місце, де кіно вже не знімають, але пейзажі якого ви могли останнім часом бачити у багатьох тревел блогерів та кількох свіженьких фільмах. Це закинута кіностудія в Ніжиловичах на Київщині. Вона виникла у 2003 році на місці колишнього колгоспу і стала однією з улюблених локацій для зйомок серіалів, зокрема «Зцілення любов'ю», «Вовчиця», «Останній яничар» тощо. Також тут знімалися «Щедрик», «Кріпосна», «Голем». Після пожежі у 2019 році кінофабрика занепала. Її стали порівнювати з містом-привидом і використовувати як секретне місце для фотосесій. На території 20 га тут облаштовано 3 тематичні зони: турецька фортеця, український хутір та європейське містечко на межі ХІХ - ХХ ст. Потрапити на закинутий кіномайданчик не завжди виходить, адже – він охороняється. Але деякі спроби все ж закінчуються вдало. Сподіваємося, вам теж повезе, а Ніжиловичі в майбутньому оживуть і стануть таким собі феніксом української кіноіндустрії.