Гамаліївський монастир

Шкода що терреторіі закрита

Історичне місце. Усипальниця Скоропадських. Жіночий монастир.

Історія монастиря пов'язана з діяльністю козацької еліти часів занепаду Гетманщини після Полтавської катастрофи 1709 р. 1702 — коштом воронізького сотника (згодом генерального осавула) Антона Андрійовича Гамалії в слободі Гамаліївка спорудили дерев'яну церкву Св. Харалампа. Біля неї виник жіночий скит Харалампієва Пустинка. Після 1709 року Гамаліївка перейшла від репресованих Гамалій до Скоропадських. 1713 — заходами гетьманши Насті Скоропадської скит перетворено на повноцінний жіночий монастир з відповідними правами, затвердженими гетьманським універсалом від 1 грудня. 1714 — гетьман Іван Скоропадський оголосив себе титарем, тобто покровителем монастиря. Його коштом почалося кам'яне будівництво, якому гетьман надавав велике значення, бо монастир мав стати фамільною святинею Скоропадських. Зразком був Спасо-Преображенский монастир в Новгороді-Сіверському. На терені монастиря були споруджені гетьманські будинки, де іноді жив сам І.Скоропадський з родиною, а після його смерті – вдова Анастасія, яка навіть влаштовувала тут бали для українського шляхетства. До монастирського ансамблю належали шестиколонний собор Різдва Богородиці (1714—1735), Харалампіївська тепла церква (1714), корпуси келій (1714—1834), оборонні мури з 4 наріжними й 3 середстінними надбрамними вежами. Ансамбль Гамаліївського монастиря не має аналогів в архітектурній спадщині України. Центральний храм Різдва Богородиці поєднував у собі дві системи: ззовні - український хрещатий 5-банний храм, за планом - візантійська хрестово-купольна структура. В інтер'єрі був 7-ярусний іконостас, прикрашений гербами Скоропадських. Вважають, що то був один із найкращих українських барокових іконостасів (автор — чернігівський іконописець Яким Глинський). У храмі Різдва Богородиці були також два фундаторські портрети подружжя Скоропадських того ж авторства. У XIX сторіччі портрети перенесли до настоятельських покоїв, нині вони – в Сумському художньому музеї. Гетьман Скоропадський помер 1722 року, не встигнувши завершити будову всіх монастирських споруд. Його поховали в склепі Харалампіївської церкви, яку на той час уже освятили. У стіну церкви вмурована білокам'яна різьблена плита з написом: «Здћ опочиваетъ тћломъ рабъ Божій Іоаннъ Скоропадскій войскъ запорожскихъ гетманъ, сей обители фундаторъ, преставися в Глуховћ року 1722 мћсяця іюля третього дня». План і фасад Гамаліївського монастиря кінця 18 ст. (репродукція зображення з Глухівського краєзнавчого музею) Анастасія Скоропадська померла 1729 року і була похована поряд із чоловіком. Її могила позначена такою ж різьбленою плитою. 1733 року поруч із батьками поховали доньку Скоропадських, Уляну. 1885 року в Харалампіївській церкві поховали Петра Івановича Скоропадського — батька останнього гетьмана Павла Скоропадського. У заповіті гетьманша Анастасія Скоропадська розпорядилася перетворити монастир із жіночого на чоловічій, що і було виконано 1733 року. Сюди перевели ченців з Мутинського монастиря (біля Кролевця). Першим ігуменом став Герман Конашевич (Кононович). Він завершив будівництво всіх кам'яних споруд, зокрема фортифікаційних. 5 жовтня 1738 — пожежа завдала великого збитку монастирю (цьому посприяла наявність у монастирі понад 40 діжок із легко займистою горілкою). 1737 — монастир очолив архимандрит Софроній, колишній ректор Московської академії. 1741 року він відвідав Петербург, де подав скаргу на дії козацької старшини, яка відбирала у монастиря земельні володіння (наприклад, гетьман Данило Апостол віддав російському генералу Штофельну монастирські села Мутин і Камінь). Імператриця Єлизавета Петрівна своєю грамотою від 6 липня 1743 повернула монастирю його володіння. 1786 — Гамаліївський монастир разом із рештою українських монастирів наказом Катерини II урівняно в правах із російськими (тобто у нього конфісковано землі, а натомість держава виділили кошти на його утримання - 1511 крб 90 коп. на рік - як для монастиря II класу).

Могили Івана Скоропадського і його дружини знаходяться під підлогою алтарної зони трапезної, вихід справа з церковної зали, яка знаходиться ліворуч від основного храму монастиря.

Усипальниця роду Скоропадських. Колонію нарешті розформували